«Любов до рідного краю – гарне, чудове, могутнє почуття!.. Любов до рідної країни – це перший найкращий крок до широко людської гуманності, пошани до людей, це вияв самоповаги й бажання собі і другим волі та незалежності».
(Софія Русова)
Писанка
є символом весни, сонця, повернення природи до життя
Завдання проекту.
Донести
до учнів важливість роботи у мережі Інтернет, робота з різними прикладними
програмами, з метою поглиблення знань про національні та духовні традиції
українського народу, зокрема про писанку як символ єднання найбільш витончений
витвір народу.
Ідея писанки поширювалася у різних кінцях земної кулі й у різні епохи її розвитку.
Писанкарство як вид народного мистецтва набуло особливого розвитку в Україні, де кожен регіон має свої, властиві тільки йому зразки писанкового розпису. В усіх регіонах України зустрічаємо відтворену в мініатюрній писанці розмаїтість життя, специфічний сюжетний стиль і своєрідність.
Палітра символів відображає регіональні особливості районів, досить віддалених один від одного. Українське сьогодення характерне зверненням людини до народних традицій в декоративно-ужитковому мистецтві.
Маленька писанка стала уособленням душі, думок, творчого таланту, художнього бачення навколишнього світу українського народу.
«Писанка – це світло сонця і світ душі, подих неба і дух землі, це геній нашого народу. З неї, як із невибутнього яйця-райця, безкінечно струмує творча сила митців з народу», - зазначив етнограф Вадим Мицик.
Причому, наряду з опануванням традиційних технологій виготовлення виробів, відзначається креативне ставлення до процесу творчості: з’являються нові композиційні рішення, використовуються, наряду з традиційними, сучасні матеріали та сучасні технології їх обробки
Пташине яйце для людини завжди символізувало життя. Традиція дарувати писанки – існував на тренах сьогодення Європи з XVI століття. Виготовлення майстерно прикрашених писанок було і традицією, і старовинним ремеслом у слов’ян. Просту писанку дарував своїй подрузі звичайний ремісник чи селянин, майстерно зроблена ювелірна прикраса – великоднє яйце, виготовлене Карлом Феберже – дарувалася російським імператором своїй дружині. Ідея писанки поширювалася у різних кінцях земної кулі й у різні епохи її розвитку.
Писанкарство як вид народного мистецтва набуло особливого розвитку в Україні, де кожен регіон має свої, властиві тільки йому зразки писанкового розпису. В усіх регіонах України зустрічаємо відтворену в мініатюрній писанці розмаїтість життя, специфічний сюжетний стиль і своєрідність.
Палітра символів відображає регіональні особливості районів, досить віддалених один від одного. Українське сьогодення характерне зверненням людини до народних традицій в декоративно-ужитковому мистецтві.